Колонки Андрій Панасюк
  53  0

Монополізм на ринку РРО – міфи та реальність

Дуже часто по відношенню до різних ринків ми чуємо слова "монополія" і "зарегульованість". І це найчастіше є правдою, бо в новітній історії не могло бути інакше: радянська спадщина з регулюванням всього, що тільки можна, в поєднанні із системою кланового устрою країни породили систему, що знайшла свою монументальну досконалість у вигляді «вертикалі влади» часів Януковича. Не міг залишитися поза підозрою і "ринок РРО" або, якщо точніше - Система реєстрації розрахункових операцій в Україні.

Спробуємо розібратися в питанні - чи є монополізація в  даній сфері, зокрема на ринку РРО, і якщо є, то в чому саме вона полягає.

Факти наступні: сьогодні на ринку 24 учасники, в тому числі 14 виробників, і 78 моделей РРО (плюс їх модифікації), крім того, на вторинному ринку є ще 70 моделей РРО, які вже не виробляються, але їх можна експлуатувати до вичерпання ресурсу. Порівняння цін РРО, їх функціональних і якісних характеристик, знаючи ціни на елементну базу РРО, результати комерційних тендерів - все це не дає приводу підозрювати в захопленні ринку одним гравцем або картельну змову. Антимонопольний комітет без проблем може отримати "поіменну" базу зареєстрованого парку РРО і там він побачить приблизно таку картину: 20% РРО у одного виробника, по 15% у двох, по 5-10% у чотирьох, при загальному парку РРО приблизно 275 тис. Якщо це не так, то де розслідування Антимонопольного комітету? Всі професійні користувачі - торговельні мережі - прекрасно розуміють, що досить запросити на торги двох-трьох учасників ринку і вони отримають битву на знищення, що власне їм і потрібно.

Однак диму без вогню не буває. "Монополізм на ринку РРО" досить стійкий, можливо він десь є, але прихований глибше.

Розглянемо ті елементи, які можуть породжувати монополізм: ємкість ринку, ціна входу на ринок, адміністративні та інші обмеження.

Спочатку розглянемо Ємкість ринку

У бізнесі чітко відстежується закономірність - ємкість ринку (кількість споживачів) пов'язана з асортиментом і цінами на ньому: більше споживачів - більший асортимент, нижчі ціни. Тобто, як не парадоксально, але в монополізмі винні самі підприємці, так як мала їх кількість користується РРО.

Давно відомо - зі зростанням обсягу партій комплектуючих, що закуповлюються, здешевлюється вартість одиниці виробу, а частка постійних витрат, в тому числі на R&D, в розрахунку на масовість, знижується. Крім того, з ростом ємкості зростає зацікавленість в локальному ринку великих міжнародних гравців, які мають фінансові можливості для кредитування споживачів, маркетингових активностей і тому подібне, що так само впливає на зниження вартості.

На сьогодні в Україні при населенні приблизно 40 млн. осіб діє близько 268 000 РРО. Для порівняння в Казахстані з населенням 17 млн. функціонує майже 600 000 апаратів, а в Білорусі на 1 РРО припадає приблизно 28 осіб.

Таким чином, ємність ринку РРО в Україні мала, що стримує конкуренцію. Тим не менше, загальна оцінка впливу даного фактору (на поточний момент і в перспективі 2-3 роки) - нейтральна, тому що не залежить від волі учасників ринку РРО.

 

 

Другий підозрюваний - ціна входу на ринок.

Очевидно, що завищена ціна знижує конкуренцію і навпаки. Тому розглянемо витрати на запуск виробництва. За приблизними підрахунками, без покупки виробничого приміщення - можна вкластися в суму до 500 тис. дол. оборотних і капітальних вкладень, мінус невелике банківське кредитування і відстрочка платежів постачальників, плюс час 9-12 місяців від ідеї до виробництва. Це аналогічно виходу на ринок середнього по величині ковбасного цеху або виробництво ДСП плит.

Організація оператора передачі даних в Національній платіжній системі "Простір" (раніше - НСМЕП) НБУ потягне до 400 тис. дол. оборотних і капітальних вкладень, мінус приблизно 200, якщо використовувати наявне обладнання і персонал будь-якого банку або будь-якого оператора платіжної системи, плюс час 6-9 міс від ідеї до запуску.

В якості порівняння можна взяти інтернет-провайдера міського масштабу, по вартості це приблизно стільки ж.

Крім цього, необхідно вкластись в інфраструктуру збору і зберігання інформації. Мова йде про інфраструктуру держави (НБУ, ДФС), яка забезпечує виробництво модулів захисту інформації, їх ініціалізації в системі, головний процесинговий центр (збір та перевірка інформації), система "обліку Даних реєстраторів розрахункових операцій, система зберігання і збору Даних реєстраторів розрахункових операцій".

Важко сказати скільки коштує побудувати таку систему. Не репрезентативне опитування дає різні оцінки, однак всі сходяться на думці, що найменша частина припадає на Головний процесинговий центр НБУ - близько 1-2 млн дол.

Як висновок: стати виробником РРО або інформаційним еквайєром – бізнес, який є під силу сотням компаній.

 

Третій підозрюваний - Адміністративні обмеження

Можливо до учасників ринку пред'являються жорсткі кваліфікаційні вимоги, що обмежують конкуренцію?

На сьогодні кваліфікаційні вимоги до виробників РРО відсутні. Немає обмежень ні за розміром власного капіталу, ні при наявності сертифікованого державою персоналу, не передбачено ліцензування діяльності, немає обмежень по досвіду роботи на ринку і тому подібне.

Існують кваліфікаційні вимоги до операторів передачі даних - інформаційних еквайєрів в НПС "Простір" НБУ та технічні вимоги до предмету ринку - до самих реєстраторів розрахункових операцій.

Крім цього, незрозумілою є система державного регулювання у цій сфері. З 1993 року і по сьогоднішній день регуляторів на ринку було кілька, починаючи з "Робочої групи з надання методичної допомоги у питаннях, пов'язаних із застосуванням контрольно-касових апаратів" і закінчуючи "Технічною комісією, яка діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Наказом ДФС №236 від 17.04.2007".

До недоліків системи можна віднести недостатню прозорість прийняття рішень, яка може полягати в неясності повноважень кожного відомства, що входить в Технічну комісію.

 

Технологічні обмеження

ДП "Укрелекон", що входить до складу Технічної комісії, призначено уповноваженим випробувальним центром, якому доручили організацію та проведення перевірок РРО на відповідність фіскальним вимогам. Які ж технічні вимоги, або професійною мовою, які вимоги щодо реалізації фіскальних функцій пред'являються до РРО?

Прямих вказівок, як повинен бути сконструйований РРО, не багато:

- фіскальний блок повинен мати моноблочну конструкцію у вигляді залитого компаундом нерознімного блока або розміщуватися в опломбованому кожусі, який унеможливлює доступ до його вузлів без пошкодження пломби. 

- конструкція РРО повинна забезпечувати опломбування зовнішнього кожуха або кожухів окремих блоків, що виключає можливість доступу до внутрішніх  вузлів, крім чекової, контрольної та  фарбувальної стрічок, без зняття або пошкодження пломб.

Все інше відноситься до ПЗ – що воно повинно мати і чого воно не повинно робити.

Встановлені вимоги достатньо негнучкі, що підтверджується тим фактом, що для затвердження нового підвиду РРО - РККС (розподілена комп'ютерно-касова система), довелось приймати цілий закон (законопроект 4117).

Чи можна визнати "монополією на ринку РРО" сформовані технічні вимоги до РРО?

В рамках дозволеного коридору технічних рішень - не можна. Конструктори, як і раніше, можуть придумувати все новий дизайн, впроваджувати тач-екрани, удосконалювати функціонал ПЗ, застосовувати все більш сучасну елементну базу. Однак в цілому прогресу не буде, технічні рішення такого роду досягли своєї межі.

Проте в той же час, сучасні технології в поєднанні з існуючою українською традицією з усього робити клан і монополію загрожують нам тим, що в найближчій перспективі ми зі старої доброї "монополії", що застрягла в регулюванні і технологіях кінця 90х минулого століття, можемо отримати супер-монополію одного постачальника - оператора рішень.

У процесі підготовки до другого читання законопроекту 4117 ця тенденція уже намітилася. Діло йде до класичного, вже не раз випробуваного сценарію: зробити одне держпідприємство, якому один підрядник поставить необхідну інфраструктуру і ПЗ. Цей же підрядник зробить і кінцеві пристрої / ПЗ для користувачів, які будуть поширені на ринку або надасть API для інших розробників, що також дає можливість їх контролювати.

 

Останнім підозрюваним у нас виступає такий вид монополізму, як Час або Інформація, які є тотожними в даному контексті.

Про цей спосіб монополізму як правило забувають, і, хоча не сьогодні з'явилося твердження "хто володіє інформацією, той володіє світом", саме в сучасному суспільстві ці категорії постійно виходять на перше місце.

У бізнесі час і інформація давно стали конкурентною перевагою. Поки одні конкуренти шукають ресурси, проходять адміністративні процедури, їх більш досвідчений конкурент вже сьогодні виходить на ринок. Іноді це є результатом прояву генія бізнесмена, "опинився в потрібний час, в потрібному місці", а іноді це результат володіння інсайдерською інформацією, що в цивілізованому світі вже давно вважається як мінімум ганебним, а іноді і криміналом.

 Проте інколи закриття інформації приносить більше шкоди, аніж користі. Як приклад, що відноситься до досліджуваного нами ринку РРО, можна привести події 2012 року, коли вкрай непублічно готувалася технологічна реформа Системи реєстрації розрахункових операцій, а саме - організація передачі даних (фіскальних чеків) в ДФС. До сьогодні не відомий документ, який би доводив необхідність такої реформи, який результат вона переслідує, як буде розвиватися далі.

Навіть у такій, скажімо так, не дуже демократичній країні як РФ, де реформа аналогічна нашій 2013 року йде в даний час, її підготовка пройшла на порядок публічніше. У підготовці до реформи там були задіяні десятки розробників і сотні користувачів, близько року проходив пілот-проект, проведено десятки презентацій і великих форумів.

Справедливості заради потрібно визнати той факт, що рішення, прийняте керівництвом того періоду таким непрозорим способом, виявилося дуже вдалим, тому що дозволило реалізувати проект з мінімальними часовими і ресурсними витратами. На все знадобилося менше півроку, і задіяна була вже наявна технологія та інфраструктура НБУ. Можна сказати пощастило, тому що ризик прийняття неправильного рішення був дуже високий. Чого не можна сказати про теперішню ситуацію. Минуло вже майже два роки, а проекту ще нема кінця, при цьому на ринку є тільки одна компанія "ВІК", яка отримала від ФСБ дозвіл на виготовлення пристрою, яким комплектується кожен РРО, а саме "Фіскальний накопичувач", вартістю близько 3000 грн, який до того ж потрібно кожного року купувати новий. Однак, навіть якщо "опинитися в потрібний час, в потрібному кабінеті" і мати таких серйозних партнерів як ФСБ, це не дає ніяких гарантій, бо власників цієї монополії вже шукає Інтерпол.

Підводячи підсумки можна зробити наступні висновки:

Чорно-білої картини немає. Немає яскраво вираженого фактору, який міг би свідчити про монополізм в Системі реєстрації розрахункових операцій та на ринку РРО зокрема. Однак кожен елемент структури Системи має ті чи інші суттєві недоліки, які в сукупності характеризують Систему, як недостатньо прозору, яка важко піддається змінам, що в кінцевому підсумку дає підстави підозрювати наявність монополізму та зарегульованості ринку РРО.

 

 
 
 вгору