Колонки Марія Осипчук
  1296  0

Міфи про реформу ЖКГ: кому вірити?

У Давньому Китаї існувало прокляття - жити в епоху змін. Сьогодні Україна перебуває на етапі реформування (читай - направлених змін) усіх сфер суспільного життя. На прикладі власної країни ми можемо зрозуміти, чому в Китаї це прокляття вважалося найстрашнішим.

Реформи завжди викликають суспільний резонанс. Будь-які незвичні зміни неодмінно провокують схвалення, критику або байдужість.

Одна з реформ, яка в соціальних мережах отримує, здебільшого, голослівну критику, що не витримує жодного аналізу, - реформа житлово-комунального господарства.

Але чи все так страшно, як нам нав’язують? Пропоную придивитися до основних міфів про реформу ЖКГ, що пов’язані зі “страшними” положеннями проекту Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 1581-д (надалі - проект Закону).

Міф № 1: Новий Закон Про житлово-комунальні послуги дозволить стороннім особам без дозволу потрапляти до будь-якої квартири.

Скільки правди в цьому твердженні?

Стаття 29 проекту Закону чітко регламентує порядок доступу до житла чи іншого об’єкта нерухомого майна споживача. Згідно статті, кожен споживач зобов’язаний у чітко передбачених випадках забезпечити представникам виконавця комунальної послуги доступ до свого житла, іншого об’єкту нерухомого майна.

Якщо говорити про несанкціонований доступ до житла, то ця стаття чітко передбачає, що такий доступ до житла, іншого об’єкта нерухомого майна можливий виключно у невідкладних ситуаціях, які пов’язані з необхідністю порятунку життя і здоров’я людей та/чи майна. Крім того, несанкціонований доступ здійснюється за процедурою, передбаченою проектом Закону, із обов’язковим залученням представників органів внутрішніх справ.

Чи є щось у цьому нового?

Якщо відкрити чинний Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, то його 17 стаття передбачає таку саму процедуру несанкціонованого доступу до житла та іншого об’єкту нерухомого майна у випадку ліквідації аварії чи необхідності порятунку життя людей та/чи майна.

Міф № 2: Ніхто не захистить споживачів від монополістів та управителів.

Найбільші прихильники цієї тези - деякі органи місцевого самоврядування (ОМС), у яких згідно проекту Закону більше не буде обов’язку здійснення захисту прав споживачів.

Але чи дійсно органи місцевого самоврядування сьогодні захищають права споживачів? На практиці ОМС повністю самоусуваються, якщо виникають конфлікти, і в кінцевому результаті співвласники завжди вимушені звертатися до суду, який створений для захисту прав та законних інтересів.

Натомість проект Закону впроваджує нову для українців ідеологію - тотальної відповідальності за своє майно та його майбутнє.

Майже кожна норма пронизана принципами свободи договору та особистої відповідальності. Проект Закону дає право споживачам самостійно обирати варіант організації договірних відносин, і встановлює лише загальні вимоги до таких відносин. Споживачі повинні усвідомлювати себе повноцінними замовниками послуг та свідомо ставитися до процесу їхнього отримання.

Коли ми приходимо в супермаркет, щоб купити продукти, ми чітко усвідомлюємо, які товари хочемо отримати в результаті. Так має бути в будь-якій сфері, де ми виступаємо замовниками послуг та/або робіт.

У прогресивних країнах влада визнає свободу сторін договору визначати положення договорів та відповідальність за їхнє виконання на власний розсуд. Така позиція влади можлива за умови, коли населення усвідомлює свої права та обов’язки.

Міф № 3: Місцева влада повністю відсторонена від контролю у сфері ЖКГ та обліку комунальних послуг.

Традиційно, проект Закону визначає основні повноваження органів влади та місцевого самоврядування, які вони мають в контексті реалізації норм відповідного Закону.

Стаття 5 проекту Закону чітко регламентує не тільки повноваження центральних органів влади та незалежного регулятора, а й органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 4 вказаної статті, на органи місцевого самоврядування покладені обов’язки щодо затвердження та виконання місцевих програм у сфері ЖКГ. Саме ОМС встановлюватимуть ціни/тарифи на комунальні послуги відповідно до закону, затверджуватимуть норми споживання комунальних послуг, визначатимуть одиниці виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами тощо.

Якщо проаналізувати обов’язки ОМС, які передбачає стаття 5 проекту Закону, та обов’язки, які органи місцевого самоврядування мають сьогодні, можна помітити, що проект Закону позбавив ОМС лише тих повноважень, які відносяться до компетенції інших органів влади та ніяк не впливають на процес надання та отримання житлово-комунальних послуг.

Можливо, причина критики проекту Закону з боку органів місцевого самоврядування - це частина 7 його Прикінцевих та перехідних положень, яка передбачає внесення змін до низки законодавчих актів, зокрема до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Відповідно до проекту Закону стаття 28 вказаного закону буде доповнена підпунктом 9 такого змісту:

участь в організації та фінансуванні капітальних ремонтів житлових будинків, капітальних ремонтів майна, що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, в межах бюджетних програм, визначених за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради”.

Отже, з моменту прийняття проекту Закону та після внесення відповідних змін до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” співвласники багатоквартирних будинків зможуть отримати реальну допомогу у проведенні капітальних ремонтів за рахунок місцевого бюджету.

Як бачимо, проект Закону дійсно впроваджує багато нового для сфери житлово-комунального господарства. Але ці новації полягають не у процедурах та правилах, а в ідеологічному ставленні до учасників відносин у цій сфері та їхніх прав і обов’язків.

Прийняття цього закону поставить крапку у процесі декомунізації сфери ЖКГ та запровадить нові, європейські стандарти у побудові договірних відносин між споживачами та виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг.

Зміни - це завжди страшно і неможливо передбачити, що буде далі. Для того, щоб успішно пережити цю епоху змін, потрібно детально розібратися у самій суті реформи. Сліпа віра у міфи не лише не допомагає цьому, а й реально шкодить. Читайте законопроекти ретельно, критично аналізуйте почуте - і не давайте нікому маніпулювати власною думкою.

 
 
 вгору