Колонки Олександр Горлушко
  1728  2

Державні шахти: від збитковості до модернізації

В Україні роками складалася дивна традиція: профільне міністерство раз-у-раз обіцяє розпочати масштабну та остаточну реформу вугільної галузі, але міністри змінюються - а вагонетка й нині там. Наразі практично всі шахти, які мали перспективи прибуткової діяльності, приватизував ДТЕК, а у власності держави залишилися хіба ті, які з року в рік множать збитки. Воно й не дивно - державні шахти змушені реалізовувати вугілля ТЕС за цінами, що часом у декілька разів нижчі, аніж собівартість видобутку.

Практично всі вугледобувні державні підприємства наразі є дотаційними. Те, яким чином між цими ДП розподіляються державні дотації, яку частину собівартості їхньої продукції покриває держава та які суми вона планує залучити під власні гарантії на розвиток шахт - розкриває інфографіка, спеціально підготовлена Громадянською мережею ОПОРА.

Щоб проаналізувати використання коштів державного бюджету, які виділялися на дотацію держшахт, ОПОРА подала запит на інформацію до Мінпаливенерго щодо розподілу видатків у розрізі вугледобувних підприємств за програмою КПКВК 1101010 "Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної продукції".

Фактично, програма Державної підтримки вугледобувних підприємств – це дотація державним шахтам, які є ринково нерентабельними, тобто їхні витрати на виробництво вугілля більші, ніж ринкова вартість цього вугілля.

Як видно з інфографіки, найбільша собівартість вугільної товарної продукції у 2016 році вийшла у ПАТ “Лисичанськвугілля”. Мова йде про 7215,5 грн за тонну.

У той же час, прогноз на 2017 рік показує, що найбільш збитковими підприємствами будуть ДП “Торецьквугілля” з собівартістю 5804,0 грн за тонну та ДП “Первомайськвугілля” з прогнозованою ціною товарної продукції у 4250,0 грн за тонну.

Якщо не зважати на потенційні проблеми неефективного управління та непрозорої роботи підприємств, основна причина збитковості державних вуглевидобувних підприємств - це виснаження запасів вугілля та застаріле обладнання, модернізація якого часто економічно необґрунтована. У цьому випадку безперспективні, нерентабельні шахти закривають. Але через екологічні та соціально-економічні загрози ліквідація шахт - коштовна та складна справа.

Тому Міненерговугілля деякі шахти планує закрити: до кінця 2017 року планується зменшення їхньої кількості від 33 до 26. Більшість буде модернізовано за рахунок інвестицій під державні гарантії. В інфографіці представлено як обсяги запланованих інвестицій (і тут лідером є ДП “Селидіввугілля”, про яке неодноразово писала ОПОРА у зв’язку із сумнівними закупівлями цього підприємства), так і очікуване зменшення собівартості вугільної продукції завдяки модернізації.

Як зазначив Міністр енергетики Ігор Насалик на відкритому засіданні Комітету ПЕК наприкінці березня 2017 року, мета фінансування розвитку шахт - вже на кінець поточного року вийти на збиток по галузі у 0,4 млрд грн. Це дуже амбітна мета, оскільки ще у 2013 році дотування з державного бюджету вугільної галузі було на рівні близько 14 млрд грн при курсі долара по 8 грн, тож складало 1,4 млрд доларів на рік.

 На сьогодні вже виділена цільова кредитна лінія для вугледобувних підприємств під державні гарантії у розмірі 300 млн грн на введення нових лав. З них освоєно близько 190 млн та щодо 110 млн очікується проведення тендерів. Закупівлі за попередніми тендерами не відбулися через завищені в рази ціни (про що також писала ОПОРА в контекті ДП “Селидіввугілля”). Окрім того, очікується надання парламентом державних гарантій на 1 млрд грн - на аналогічні цілі.

 
 
 вгору