Колонки Володимир Купрій

Член Комісії з питань вищого корпусу державної служби,експерт РПР
  253

Конкурс на посади державних секретарів: як не змарнувати шанс

Розмежування політичних та адміністративних посад – одна із ключових задач реформи державної служби. Це означає, що до кінця цього року в усіх міністерствах та Секретаріаті Кабінету Міністрів України мають з’явитися державні секретарі. Саме ці державні службовці, будучи найвищими посадовцями в адміністративному апараті, мають забезпечувати реалізацію державної політики у відповідній сфері, галузі.

Міністри – особи політичні. Вони разом із своїми заступниками мають формувати державну політику. Державні секретарі забезпечують її реалізацію. Ця принципова різниця фактично стисло і визначає сутність згаданого розмежування. Треба розуміти, що державні секретарі , так би мовити, мають становити "управлінську еліту". Отже, формування вищого корпусу державної служби є не просто відповідальною справою, а фактично це визначальний крок в досягненні бажаного – професійна, стабільна, політично нейтральна державна служба, що відповідає європейським стандартам.

Найближчим часом Комісія з питань вищого корпусу державної служби має провести конкурсний відбір перших восьми державних секретарів міністерств. Це буде перший тест на те, чи дійсно реальні дії співпадають із задекларованими намірами. Відповідний Порядок передбачає, що такий конкурс має проводиться із дотриманням, зокрема, таких принципів: довіри суспільства, прозорості, доброчесності, ефективного і справедливого процесу відбору. На жаль, перші місяці роботи Комісії викликають масу нарікань та недовіру. Дійсно, багато є справедливих і обґрунтованих зауважень, хоча достатньо є і спекуляцій, або превалювання традиційного "зрада-всепропало". Як член Комісії, мушу констатувати, що не все так просто та гладко, як очікувалося. Проте важливіше зараз віднайти можливість і шляхи виправлення, щоб конкурс на посади державних секретарів дійсно забезпечив відбір найбільш професійних та достойних, викликав би довіру (хоча незадоволені будуть у будь-якому випадку).

Отже, на мій погляд, важливо удосконалити процедуру конкурсу. Чинний Порядок передбачає, що кандидати мають пройти триступеневе випробування: тестування на знання законодавства, виконання ситуаційних завдань та співбесіда. Найбільше викликів існує на двох останніх етапах. Ситуаційні завдання проводяться з метою об’єктивного з’ясування спроможності кандидатів використовувати свої знання, досвід під час виконання посадових обов’язків, а також з метою комплексної перевірки кандидатів на відповідність професійній компетентності, оцінки комунікаційних якостей, володіння комп’ютером та вміння приймати рішення. Існує дискреція у тому, чи ситуаційні завдання мають виконуватися письмово, чи вони можуть готуватися конкурсантами і потім ними презентуватися під час виступу. Який варіант обрати, визначає Комісія. Проведені конкурси засвідчили, що другий варіант викликає недовіру через високу долю суб’єктивності та упередженості при оцінюванні результатів виконання (хоча усні презентації транслюються он-лайн і дають можливість уявити і побачити багато що відносно компетентностей кандидатів). Тому очевидно, що Комісія у випадку з посадами державних секретарів має обрати варіант, коли ситуаційні завдання розв’язуються учасниками конкурсу письмово, а члени Комісії оцінюють результати розв’язання, читаючи "знеособлений" (без зазначення прізвища чи персональних даних конкурсанта) текст. Це дасть можливість мінімізувати суб’єктивність. Проте цього замало, актуальним залишається питання якості самих ситуаційних завдань. Комісія власними силами не спроможна забезпечити це. Тому існує величезна потреба в допомозі з боку HR-експертів, фахівців при розробці змісту таких завдань. При цьому варто врахувати, що державний секретар по суті своїй "універсальний" класичний державний службовець-"апаратчик", а не фахівець у певній галузі. Зі зміною міністра (того, хто виробляє політику) державний секретар не повинен змінюватися (той, хто забезпечує впровадження політики). Ось, фактично, це тест на те, наскільки ми правильно розуміємо сутність поняття "професійна, стабільна державна служба".

На етапі співбесід акцент безумовно має бути на з’ясуванні доброчесності кандидатів та їх репутації. Але тут важливо розуміти. Що члени Комісії володіють лише тим офіційними обсягом інформації, який подано в документах конкурсанта: автобіографія, резюме, декларація про доходи (подається стара форма, яка діє до впровадження е-декларування). І тут роль громадськості є величезною. Неупереджений та всебічний, професійний громадський моніторинг кандидатів з оприлюдненням результатів допоможе Комісії забезпечити і належну якість та об’єктивність самої співбесіди. Тим більше, що Комісія ухвалила рішення, що всі звернення від громадськості відносно оцінки кандидатів будуть братися до уваги, тобто вивчатимуться та аналізуватимуться. Але громадськості важливо також демонструвати якість і професіоналізм такого моніторингу, а не вдаватися до банальних маніпуляцій та голослівних звинувачень чи вихвалянь. Також треба пам’ятати, що під час співбесіди відповідно до існуючого Порядку проведення конкурсу мають оцінюватися й інші компетентності конкурсантів: комунікація та взаємодія, управління змінами, управління публічними фінансами.

Проте названі бажані дії не є вичерпними для якісного відбору кандидатів. Не менш важливим є те, з кого буде Комісія вибирати. Тому всі в очікуванні появи дійсно високопрофесійних кандидатів, які дійсно можуть продемонструвати спроможність бути ефективними державними секретарями. Необхідно дати Комісії можливість обирати кращих з кращих, а не кращих з гірших.

Разом з тим, навіть якщо і буде конкурс проведено належним чином, і оберуть найкращих, то це ще не є гарантією того, що інститут державних секретарів миттєво запрацює ефективно, а сама якість державної служби миттєво покращиться. Без законодавчого врегулювання питання чіткого розмежування повноважень міністра та державного секретаря всі зусилля можуть опинитися марними, а очікування не справдяться. Для цього необхідно нарешті внести зміни до Законів України "Про Кабінет Міністрів України" та "Про центральні органи виконавчої влади". Відповідний законопроект (4526д) давно вже в очікуванні схвалення. Останній раз у порядку денному парламенту він був 20 жовтня 2016 року.

 
 
 вгору