Колонки Іванна Фединчук

МАГ «ЦИФРА»
  395

Державне фінансування партій, або Гроші під чесне слово.

З 20 вересня 2016 року українські парламентські партії почали фінансуватись з державного бюджету. На думку авторів відповідної реформи держфінансування партій повинно: 1) надати доступ виборцям до інформації щодо осіб, які фінансують партії, розмірів такого фінансування, обсяги і напрями витрачання партіями своїх коштів; посилити прозорість фінансування передвиборної агітації; зміцнити фінансову незалежність партій; 2) забезпечити перетворення партій з "виборчих проектів", які фінансуються олігархами та фінансово-промисловими групами на інституції, які забезпечують формування та вираження політичної волі виборців; 3) посилити внутрішньопартійну демократію; 4) створити умови для вільної і чесної конкуренції між партіями; 5) сприяти активній діяльності партій не лише під час виборчого процесу, але і у між виборчий період.

Відповідно, за певний час постане питання – як вимірювати успіх реформи? Якими індикаторами? Наприклад, "доступ виборця до інформації". Затверджена форма фінзвіту партій передбачає необхідність вказувати осіб і розміри їхніх внесків на партійні рахунки. Також партії вказуватимуть, на що витрачають гроші і у яких розмірах. Звичайно, надання доступу виборцю до такої інформації не означає, що виборець масово цим доступом користуватиметься. Однак, це вже інше питання. Головне, що індикатор є вимірюваним і вимірюється він наявністю або відсутністю передбаченої інформації у звіті.

Партії, завдяки бюджетним грошам, "повинні перетворитись на інституції, які забезпечують формування та вираження політичної волі виборців, а не олігархів". Яким чином через рік, два, три або після чергових парламентських виборів ми знатимемо, що партії дійсно перетворились на такі інституції? Чим вимірюватимемо прогрес у створенні умов для "вільної і чесної конкуренції між партіями"? Спробуйте над цим задуматись і ви зрозумієте, що відповіді на ці, здавалось би, прості питання зовсім не очевидні.

Ці питання я задала одному із основних лобістів державного фінансування партій Сергію Лещенко. Народний депутат, наголошуючи на суб’єктивності індикаторів, зазначив що основним показником ефективності є зниження корупції. І знову питання – чим вимірюватимемо зниження корупції? Та й, зрештою, зниження рівня корупції залежить не лише від державного фінансування партій. Є й інші, можливо, навіть більш важливі чинники. Також Сергій Лещенко зазначив, що перші видимі результати впровадження державного фінансування політичних партій варто чекати після парламентських виборів, коли кошти розподілятимуться між партіями, які подолали 2% бар’єр. І, знову ж таки, що мається на увазі під "видимими результатами"? І на підставі чого ми зможемо вважати, що ці "видимі результати" є успіхом, а не провалом реформи? У даному випадку під успіхом ми розуміємо здатність реформи забезпечити усі анонсовані зміни.

Замість запропонувати зрозумілу систему вимірюваних індикаторів, лобісти реформи державного фінансування партій апелюють до міжнародного досвіду, здебільшого європейського. Такі апеляції, ефективні при інформаційному супроводі реформи, однак, не забезпечують відповідей на поставлені вище питання. Більше того – провокують ряд нових, пов’язаних уже не з індикаторами ефективності, а з причинно-наслідковими зв’язками. Яким чином використовуючи міжнародний досвід ми можемо вирішити проблеми, що існують в Україні? Наскільки схожими були умови запровадження реформи, скажімо, у Польщі або Великобританії до тих, які сьогодні є в Україні? Зрештою, наскільки схожі завдання ставились перед відповідними реформами у європейських країнах та Україні? Зрештою, чи можемо ми сподіватись, що результати реформи у нас будуть такими ж, як у них?

Тож, питання індикаторів, які б дозволили виміряти ефективність реформи державного фінансування партій, залишається відкритим. Чому це важливо? Бо українські громадяни стали "донорами" українських політичних партій. І, як "колективний грантодавець", мають повне право вимагати чіткі і зрозумілі критерії оцінки того, наскільки ефективно використані їхні гроші.

 
 
 вгору