Колонки Ірина Мокрицька

Журналіст Реанімаційного Пакету Реформ
  53

Україна щорічно виділяє на одного студента близько 800$, східноєвропейські країни - не менше 2500$, - Володимир Бахрушин

Цьогорічна вступна кампанія стала своєрідним індикатором реформування системи освіти загалом: з одного боку зміни хоч повільно, але відбуваються, з іншого – працювати ще є багато на чим; і навіть коли реформа відбудеться, результат буде помітний не одразу. Про поступ, який уже відбувся у системі вищої освіти і чого слід чекати найближчим часом, ми поспілкувалися з експертом групи "Освіта" Реанімаційного Пакету Реформ, професором Володимиром Бахрушиним.

- Які головні зміни відбулися у вступній кампанії 2016?

- Серед головних змін, я б зазначив широкий конкурс за спеціальностями та електронну форму подання заяв при вступі на денну форму навчання за бакалаврськими програмами, а також експеримент із проведення ЗНО при вступі на магістерські програми з правознавства.

- Як ці зміни, зокрема скасування позаконкурсного вступу, вплинули на процес відбору абітурієнтів?

- Запровадження широкого конкурсу дало змогу усунути волюнтаризм і знизити корупційні ризики при розподілі державного замовлення між вищими навчальними закладами, а також при проведенні так званих 2-4-ї хвиль зарахування всередині ВНЗ. Крім того, це дало змогу отримати більш об’єктивну інформацію про оцінку окремих ВНЗ та спеціальностей абітурієнтами. Ще одним позитивним наслідком стало підвищення прохідного балу для вступу за державним замовленням на важливі, але непопулярні спеціальності. Електронні заявки мали спростити систему подання документів і обмежити сторонній вплив на абітурієнтів. На практиці значна частина абітурієнтів виявилася не підготовленою до цього. Також були технічні проблеми у перші декілька днів подачі документів. Використання ЗНО при вступі до магістратури підвищило довіру до результатів прийому і зробило процедуру відбору більш прозорою та об’єктивною.

Скасування позаконкурсного вступу давно назріло. Разом з тим, для деяких категорій абітурієнтів з різних причин вступ через ЗНО є проблемним. Тому цього року було передбачено можливість вступу за окремим конкурсом за результатами вступних іспитів в межах виділених квот, які для більшості ВНЗ не перевищували 10%. Втім, доцільність запровадження такої практики є дискусійною.

- Україна намагається рухатися вперед, а чи не відкочує освіту в минуле повернення вступних іспитів при університетах? Чи не дискредитує це незалежний та чесний відбір?

- У цьому році немає підстав говорити про повернення вступних іспитів в університетах. Більшою проблемою сьогодні є творчі конкурси, результати інколи викликають багато запитань. Також є запитання стосовно об’єктивності результатів вступних іспитів при вступі до магістратури. Разом з тим, якщо взято курс на підвищення автономії ВНЗ, то не можливо повністю усувати їх від всіх процедур відбору абітурієнтів. У провідних університетах світу при вступі поєднують процедури стандартизованого зовнішнього оцінювання з власними процедурами. Головним запобіжником для зловживань при відборі там є не максимальна централізація і автоматизація, а репутація ВНЗ. На жаль, в нас репутаційні механізми поки не працюють.

- Наскільки вразливою є система зарахувань до ВНЗ цього року і над чим треба працювати, щоб наступного року вона функціонувала більш досконало?

- Технічні проблеми цього року більш-менш зрозумілі, і сподіваюся, що до наступного будуть усунені. Крім того, проблемою механізму широкого конкурсу стало те, що вибір абітурієнтів виявився не дуже раціональним. Наприклад, певна частка абітурієнтів відмовлялася від наданого місця за державним замовленням і вступала на більш цікаві їм спеціальності до інших ВНЗ за контрактною формою. А хтось через це втрачав можливість вступити на бюджет. Друга проблема полягає у тому, що абітурієнт подає заяву на освітню програму, а конкурс відбувається в межах спеціальностей. Іноді це призводило до невиправданих перекосів між спеціалізаціями. Ще одна проблема – це розрахунок конкурсного балу. Цьогорічні Умови прийому і Закон про вищу освіту надають ВНЗ право самостійно встановлювати конкурсні предмети та вагові бали для різних категорій оцінок. Це є кроком до розширення автономії ВНЗ і цілком виправдано, коли йдеться про зарахування абітурієнтів. Але, коли одночасно вирішується питання розподілу державного замовлення, то постає проблема, що конкурсні бали окремих абітурієнтів не зовсім порівнювані. На практиці від цього постраждала невелика кількість абітурієнтів, в яких конкурсні бали виявилися трохи нижчими за прохідні. Тим не менш, наступного року варто дещо змінити умови конкурсу на державне замовлення і забезпечити рівні умови для всіх абітурієнтів.

- Що змінилося у функціонуванні університетів, зокрема, коли їм надали більше автономії?

- Реально поки мало-що змінилося. Фінансова автономія більше декларована, ніж реально надана. Для її запровадження, потрібно ще внести зміни до інших законів (крім Закону "Про вищу освіту") та деяких нормативних документів. Академічна автономія поки обмежена відсутністю нових стандартів вищої освіти та збереженням чинності окремих застарілих нормативних документів, що регламентують організацію і перевірки діяльності вищих навчальних закладів. Самі ВНЗ теж виявилися не зовсім підготовленими до автономії і часто вимагають від МОН рішень з питань, які вже можуть і мають вирішувати самостійно. Разом з тим, процес почався. І можна припустити, що вже в цьому році зміни будуть більш відчутними. Хоча б через необхідність вписуватися у жорсткі фінансові обмеження та забезпечити набір студентів у наступному році.

- Які зміни несе у собі реформа державного замовлення у вищій освіті? Як швидко можна її провести в Україні?

- Я б пропонував говорити не про реформу держаного замовлення, а про реформу державного фінансування вищої освіти. Сьогодні розглядається варіант реформи, що передбачає створення декількох окремих фондів для фінансування - базового (блочного), що забезпечує підготовку здобувачів вищої освіти усіх рівнів та ступенів; соціального (стипендії, пільги, гуртожитки); фонду капітальних видатків; фонду державної цільової підтримки. Я б пропонував додати окремий фонд для забезпечення державного замовлення на окремі спеціальності. Є й інші пропозиції. Бажано було б провести реформу вже до наступної вступної кампанії. Але більш реалістичною, на мою думку, є її реалізація в 2017-2018 роках.

- Ми часто чуємо, що на освіту в Україні держава виділяє надто мало коштів. Насправді, чи є проблеми з фінансуванням освітньої сфери, зокрема реформи?

- Є великі проблеми з фінансуванням і освіти у цілому, і реформи. У розрахунку на одного студента держава зараз виділяє близько 800 дол./рік. У східноєвропейських країнах цей показник зазвичай не менший за 2500 - 3000 дол./рік, а в більш економічно розвинених країнах перевищує 8000 - 10000 дол./рік. Разом з тим, за відсотком ВВП, що витрачається на освіту, і за часткою витрат на вищу освіту у загальних витратах на освіту Україна сьогодні серед світових лідерів. Тому головне обмеження – це вкрай низький рівень ВВП, і рішення проблеми полягає, насамперед, у пришвидшенні економічного розвитку держави.

- Щодо стипендій. Чи реально забезпечити справедливі рейтинги успішності студентів, за якими їм буде нараховуватися стипендія? Хто контролюватиме цей процес?

- Питання того, як забезпечити "справедливі" рейтинги і хто буде цим займатися є одним з принципових у реформуванні стипендій. І воно залишається невирішеним. Головна проблема у тому, що "справедливих" рейтингів не буває, оскільки справедливість кожний розуміє по-своєму. Скоріше за все, буде запропонована якась зовнішньо "справедлива" формула, яку важко буде обґрунтувати. Інший варіант – не за рейтингом, а за реальні досягнення. Але і тут буде багато проблем, що вважати такими досягненнями, хто має розподіляти і так далі. Тому, на мою думку, варто максимально залучити до вирішення цих питань самих студентів.

- Чи налагоджена системна робота щодо перевірки ВНЗ на рівень їхньої "освітньої професійності"?

- За Законом "Про вищу освіту" цим має займатися Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Є певні напрацювання у цій сфері. Але рішення має прийняти агентство. Наявні механізми перевірок і оцінювання викликають багато зауважень. Зокрема стосовно відповідності результатів реальному стану справ. Крім того, вони часто суперечать новому законодавству.

- Зараз в Україні досить потужний відтік як студентів, так і наукових кадрів з країни. Чи існує якийсь механізм чи стратегія, аби привабити українських студентів здобувати освіту все ж таки вдома?

- В умовах глобалізації та євроінтеграції України академічну мобільність треба сприймати, як об’єктивне і загалом позитивне явище. Проблеми виникають через те, що наші ВНЗ та наукові установи поки не готові ефективно конкурувати і співпрацювати з європейськими. Інша частина проблем у тому, що має місце саме відтік, а не обмін науковцями та студентами. Все це – наслідки наявних економічних і соціальних проблем, і не вирішується адміністративними методами. Привабити студентів здобувати освіту в Україні можна лише через підвищення якості української освіти і її конкурентоздатності у світі.

- Наскільки реформа вищої освіти може покращити загальний стан освіти в Україні? Чи реформу потрібно проводити комплексно?

- Одне не виключає іншого. Зрозуміло, що всі реформи мають здійснюватися комплексно. Зокрема, реформування вищої освіти має бути узгоджено з реформуванням інших складових сфери, реформою державного управління, дерегуляцією, децентралізацією тощо. Реформа вищої освіти має вплинути на якість підготовки вчителів, методистів, управлінців, економістів. А через це і на якість освіти у цілому. Але результати цього впливу ми побачимо не так швидко, як хотілося б.

 
 
 вгору