Колонки Любов Акуленко

Координатор інформаційної кампанії "Сильніші разом", виконавчий директор ГО "УЦЕП"
  101

Півтора року виконання Угоди про асоціацію з ЄС: є чим пишатись, є над чим працювати

Для багатьох європейська інтеграція України означає високі зарплати і пенсії, якісна медицина, хороші дороги, омріяний Шенген… Але це – не все, це ще й чіткі, конкретні та комплексні зобов’язання, які Україна добровільно має виконати для того, щоби стати європейською не тільки географічно, але й економічно та політично.

Угода про асоціацію з ЄС, яку справедливо називають "дороговказом потрібних для України реформ", передбачає зобов’язання імплементувати близько 350 європейських актів (директиви, регламенти, рішення) до 2025 р. Український Центр Європейської Політики проаналізував, наскільки успішно Україна виконує ці зобов’язання.

Відповідно до дедлайнів Угоди, за період 2014 р. – І півріччя 2016 р. Україна мала адаптувати 15 актів Євросоюзу у сферах енергетики (8 зобов’язань), транспорту (3 зобов’язання), довкілля (1 зобов’язання) та громадського здоров’я (3 зобов’язання). А також – розробити і затвердити окремий програмний документ - Всеохоплюючу стратегію імплементації законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів. Наразі Стратегія розроблена, триває процес її узгодження з Європейською Комісією.

Якщо оцінювати кількісно і припустити, що наші депутати, міністерства та відомства мали б щоденно працювати над зближенням з ЄС, то це – зовсім небагато, як на півтора року роботи. Однак за цей період у повній мірі не було виконано жодного зобов’язання. Більшість ми виконали частково (наприклад, профільне міністерство розробило законопроекти, подало їх в Раду, де вони успішно "застрягли" ще на етапі опрацювання Комітетами). Тобто фактичний, справжній, робочий процес зближення з ЄС почався – однак дуже повільно, невиправдано повільно.

Пишатися нам таки є чим. У чотирьох важливих сферах, які стосуються економічної частини Угоди - Глибокої та Всеохоплюючої Зони Вільної Торгівлі (ЗВТ+) ми працюємо навіть випереджаючи офіційні дедлайни. Таке ж бажання пришвидшено євроінтегруватись Україна демонструє в сферах державних закупівель, прозорості видобувних галузей, технічного регулювання та санітарних і фітосанітарних заходів. За великим рахунком – у тих сферах, які відповідають за забезпечення доступу наших виробників на ринки ЄС та дають можливість конкурувати за європейські держзамовлення. Можемо ж, коли хочемо.

До речі, не зайвим буде зазначити, що саме в цих прогресивних сферах спостерігалась дуже динамічна взаємодія влади і громадськості. Наприклад, спільно з Реанімаційним Пакетом Реформ ми домоглись ухвалення ключових законів щодо техрегулювання ще в 2014му (а могли б чекати до 2016го, до вступу в дію ЗВТ+). А інтенсивна робота в секторі державних закупівель посприяла запровадженню відомої електронної системи ProZorro.

Газова сфера.

Найбільший прогрес – в реформі енергетичного сектору, точніше - у газовій сфері. Водночас, зміни на ринку електричної енергії та надважлива для Європи сфера енергоефективності реформуються фрагментарно. Тут ми значно відстаємо від графіку, визначеного Угодою та Енергетичним Співтовариством. Поштовхом та справжнім проривом стало прийняття ще в 2015 році комплексного закону №2250 "Про ринок природного газу", який започаткував процес реформування одного з найбільш корупціогенних секторів – газового. Водночас, реформа не завершена: вона зупинилася на етапі імплементації. Треба прийняти досить об ’ ємний пакет вторинного законодавства та законодавство щодо регулювання права власності у сегменті газорозподільчих мереж, створення незалежного енергетичного Регулятора та завершення розділення НАК "Нафтогаз".

Також вдалось запустити процес із реформування ринку електроенергії (законопроект №4493 "Про ринок електричної енергії України" ) і розпочати адаптацію законодавства у сфері енергоефективності (проект закону "Про енергоефективність" - досі розробляється Кабміном, а інший – "Про енергетичну ефективність будівель" - чекає на повторне внесення в Раду).

Транспортна сфера.

Терміни за Угодою – зірвані, хоча відповідні законопроекти (№4683 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту з метою приведення їх у відповідність з актами ЄС" та №4374 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавством ЄС у сфері перевезення небезпечних вантажів" ) вже давно розроблені Міністерством інфраструктури та повторно внесені до Парламенту вже новим Урядом. Тепер слово за депутатами, а вони останнім часом не дуже демонструють зацікавленість у прийнятті будь-яких законів, не тільки євроінтеграційних.

Охорона природного середовища.

Одна з найскладніших сфер, де зобов’язань у нас багато, а процес їх виконання – дуже повільний. Так, Україна має зобов’язання створити окремі природоохоронні території для птахів із спеціальним режимом захисту. Однак реформа досі – на етапі обговорення.

Громадське здоров’я.

Реформувати цю сферу Україна розпочала дуже повільно, навіть формально. Міністерство охорони здоров’я розробило відповідні накази щодо сфери інфекційних захворювань, однак з урахуванням вимог "старих" директив ЄС, що може створити проблеми в майбутньому. Крім того, досі не запрацював Центр громадського здоров’я - що також є однією з рекомендацій ЄС.

Навіть з урахуванням очевидних позитивів щодо виконання Угоди, загальні висновки моніторингу – невтішні. "Слабка ланка" у здійсненні реформ – Парламент, робота якого – фактично паралізована постійними конфліктами, "передомовляннями" та загрозою перевиборів. З Урядом – теж не все добре, адже процес розробки і внутрішньо-міністерського погодження урядових законопроектів часто нагадує "сім кіл пекла".

Отже, рекомендація №1 – розробити та запровадити механізм пришвидшеного проходження законопроектів, які спрямовані на виконання Угоди про асоціацію. Також можна продовжити практику проведення в Раді окремого "євроінтеграційного дня", коли виносити на голосування будуть виключно закони для виконання Угоди. Втім, зрозуміло: якщо у парламентарів та урядовців немає політичної волі об’єднуватись, шукати компроміс і працювати, то всі реформи та зміни будуть заблокованими, натомість втома і розчарування Україною – зростатимуть. А цього не можна допускати в жодному разі, адже успішність реформ – це не просто питання чергового траншу МВФ чи нової програми макрофінансової допомоги від ЄС. Для України реформи – це питання виживання.

 
 
 вгору