Колонки Тевкун Тетяна

експертка Реанімаційного Пакету Реформ та Інституту суспільно-економічних досліджень
  384

Оцінка впливу на довкілля: великий бізнес проти екології

19 травня всього два голоси не вистачило для прийняття у першому читанні проекту Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". Тоді парламент вдруге розглядав законопроект, який у підсумку направили до комітету для підготовки його до повторного першого читання. Під час розгляду Віктор Пинзеник, який голосував "проти", у своєму виступі заявив, що законопроект - "це той випадок, коли за гарною оболонкою криються дуже неприємні речі. Про що йде мова? В цьому залі всі закликають про дерегуляцію, про те, щоб створити прекрасні умови для інвестицій, скасувати ліцензії, дозволи, а цим законом вводяться норми, за якими величезний перелік видів діяльності потребує попереднього проходження екологічної експертизи. Мало того, що це створює умови для корупції".

Після цього відверто маніпулятивного та негативного виступу, голосів на підтримку документу стало ще менше. На жаль, розібратись у новій процедурі було цікаво не всім народним обранцям. Побоювання прийняти щось невигідне для бізнесу перемогло.

В той же час запровадження процедури оцінки впливу на довкілля - одне із положень Угоди про асоціацію з ЄС. Цей інститут існує у всіх країнах ЄС, США, Австралії та багатьох країнах Африки.

7 липня 2016 року проект повинні знову винести у сесійну залу на голосування. Тому хотілося би популярно пояснити та розвіяти ті міфи, які стали на заваді його прийняття у травні.

Міф перший: законопроект вводить додатковий документ дозвільного характеру, натомість нам слід проводити дерегуляцію. Окрім того, прийняття проекту зашкодить надходженню інвестицій в країну.

Законопроект передбачає скасування інституту екологічної експертизи, передбаченої законом "Про екологічну експертизу" (висновок екологічної експертизи є документом дозвільного характеру), натомість запроваджує процедури оцінки впливу на довкілля.

Екологічна експертиза як інструмент нагляду за довкіллям фактично ліквідована. Формально вона існує, однак з прийняттям у 2011-му закону "Про регулювання містобудівної діяльності" та великої кількістю змін до законодавства, практично нівельовано її застосування. Аналізу та оцінки передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан довкілля, годі сподіватися.

У підсумку лише посилюється фінансовий та адміністративний тиск на інвесторів, поверхнево оцінюються особливості навколишнього середовища.

Плюсів від застосування нової системи буде значно більше, аніж мінусів. Та й власне мінуси (корупційні ризики) в нашому випадку умовні.

Досвід українських реформ показав: якщо скасовується певна процедура, а замість неї не пропонується якісно нова та досконаліша, маємо хаос від якого програють усі. Тому замість екологічної експертизи пропонується запровадження оцінки впливу на довкілля. Результатом же здійснення такої оцінки має бути рішення з оцінки впливу на довкілля, що прийматимуть уповноважені органи.

Законопроектом пропонується чіткий та зрозумілий перелік видів діяльності щодо яких вимагатиметься здійснення оцінки впливу на довкілля та встановлюються величини, щодо яких має здійснюватися така оцінка, що мінімізує корупційні ризики щодо того, чи проводити бізнесу цю процедуру.

Наприклад, оцінці впливу на довкілля підлягатиме будівництво теплових та атомних електростанцій, виробництво у галузі чорної та кольорової металургії, хімічна, видобувна, текстильна, шкіряна, деревообробна і паперова промисловості, продуктивність яких перевищує одну тонну на добу; усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі, що перевищує га.

Слід зазначити, що цій процедурі підлягатиме лише планована діяльність, тобто лише та, що планується, а не та, що вже здійснюється. Водночас, у разі запланованого перепрофілювання та добудови об’єкт підлягатиме оцінці впливу на довкілля.

Закордонному ж інвестору така процедура добре відома, оскільки, як вже зазначалося, вона існує в багатьох країнах.

Міф другий: з апровадження процедури громадського обговорення дасть змогу маніпулювати бізнесом, громадськість буде блокувати господарську діяльність.

Законопроект передбачає можливості для участі громадськості у процедурі оцінки впливу на довкілля шляхом подання письмових пропозицій і зауважень або беспосередньо під час слухань. І це можливість почути голос громади, оцінити можливі ризики перед будівництвом, а не коли оформлені всі дозвільні документи, а громада "лягає під екскаватори" і зносить зелені паркани. Багато хто думає, що врахування думки громадськості – це буквально врахування думки всіх, проте цим законопроектом передбачається можливість обґрунтованої відмови, оскільки думки в багатьох випадках можуть бути протилежними. Проведення громадських слухань з чітко визначеними часовими рамками, а також та чітка і прозора процедура врахування та фіксації їх результатів сприятиме також певній мінімізації впливу чиновника на прийняття рішення. Навряд чи громада буде виступати проти дійсно важливих проектів, які створюватимуть робочі місця та інфраструктуру, і в такому випадку чиновнику буде значно важче відмовити у видачі дозвільних документів.

Прозора процедура участі громадськості в процесі оцінки впливу на довкілля на всіх етапах є вкрай важливою. Це – своєрідна гарантія, що негативний вплив на навколишнє середовище і здоров'я людини буде мінімізовано, оскільки часто саме громада володіє знаннями щодо екологічних особливостей регіону.

Законопроектом передбачається забезпечення безкоштовного доступу громадськості до всієї інформації, що стосується планової діяльності та процедури громадського обговорення, а також ведення загальнодоступного Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля у інтернеті. І це насправді стане неабияким прогресивним кроком для держави, що декларує потребу відкритості та прозорості у рішеннях. Така інформація буде важливою і для бізнесу при прийняті ним певних рішень.

У разі ухвалення документ запровадить в Україні європейську модель оцінки впливу на довкілля потенційно небезпечної діяльності, яка планується. Тобто пропонується створити систему, яка працюватиме на упередження завдання шкоди довкіллю, а не на боротьбу із можливими наслідками.

Ухвалення законопроекту – це не просто крок до виконання міжнародних зобов’язань України в рамках угоди про асоціацію між Україною та ЄС, це важливий поступ на шляху до запровадження справжньої державницької екологічної політики.

Автори: Тевкун Тетяна, експертка Реанімаційного Пакету Реформ та Інституту суспільно-економічних досліджень

Руда Марта, експертка Реанімаційного Пакету Реформ та Інституту дослідження адаптації законодавства

 
 
 вгору