Колонки Олег Гетман

Експерт Інституту соціально-економічної трансформації, експерт Реанімаційного Пакету Реформ
  383

Податок на виведений капітал та модифікація податку на землю – відновлення справедливості

Останнім часом все більше прихильників серед українських та іноземних експертів отримує модель оподаткування лише виведеного капіталу та ліквідацію поточного податку на прибуток, що суттєво спрощує адміністрування та мінімізує дискрецію (можливість чиновника "вирішувати питання", приймаючи рішення і трактуючи закон на власний розсуд) у цьому податку. Це потребує наявності компенсатора у перший рік запуску реформи, що можливо зробити шляхом удосконалення існуючого податку на майно з перенесенням на нього основного тягаря в оподаткуванні підприємств.

Такий підхід - зміщення навантаження з прямих податків на майно та непрямі податки – збігається з висновками останніх авторитетних досліджень, згідно з якими прямі податки вважаються найбільш шкідливими для економічного розвитку, а податки на майно – найменш шкідливими.

Власники землі чи нерухомості, які сплачують податок на доходи фізичних осіб чи на виведений капітал зможуть зменшити свої витрати на суму сплаченого податку на майно.

На практиці це означає: середньостатистична сім’я, що отримує "білу" зарплату та проживає у невеликій квартирі чи будинку взагалі нічого додатково не сплачуватиме. Так само не буде проблем у підприємця чи високооплачуваного професіонала, який, припустимо, придбав велику квартиру чи побудував будинок – якщо тільки ця покупка відповідає його офіційним доходам. Більше того, передбачається запровадити захисні механізми для тих, хто втратив доходи, наприклад, пенсіонерів. Але повною мірою доведеться платити тим, хто живе з "тіньових" доходів, хабарів, тощо. Ну і, звісно, власникам великих підприємств – утім, навряд чи більше, ніж вони мали б платити зараз, якщо б по-чесному показували свої прибутки.

За попередніми підрахунками експертів, надходження від такого комбінованого податку на початку складатимуть приблизно 2,5% від ВВП, що дорівнює надходженням від податку на прибуток, які бюджет отримує сьогодні. Утім, в подальшому, із удосконаленням оцінки, можна буде надалі збільшити цю частку, аби використати її для фінансування пенсій, взамін на податок на заробітну плату – ЄСВ – від якого варто відмовитися або суттєво зменшити. Фактично, при цьому пенсіонери у певному сенсі отримуватимуть "дохід" від тієї власності, яку вони свого часу створювали, і яка була згодом приватизована "за безцінь". Матеріально вони при цьому не постраждають.

Власники великого бізнесу, олігархи, що декларують збиток чи мінімальний прибуток, маючи багатомільярдні обіги, не лише почнуть платити податки державі, але й задумаються над ефективністю використання ними основних фондів, землі та споруд.

Також втратять сенс численні "схеми" із псевдо-посередниками, формальним розбиванням підприємства на індивідуальних підприємців на єдиному податку, тощо. А у разі передбачення можливості звільнення від оподаткування на певний термін нових виробничих потужностей та екологічного обладнання, нарешті, почне вирішуватись проблема конкурентоздатності продукції та промислового забруднення довкілля.

В обмін на сплачені податки великий бізнес отримає легітимацію в очах суспільства.

Не варто боятися, що оподаткування майна відштовхне інвесторів. По-перше, земля оподатковується і сьогодні – але дуже недосконало, з численними викривленнями та пільгами, встановленими, знову-таки, у дискреційний спосіб, тобто "для своїх". По-друге, дискреція також працює на користь "своїх" і проти "чужинців" - бо тримається на "домовленостях". По-третє, іноземні інвестори часто готові сплачувати податки, але їх лякає непередбачуваність.

Саме така нерівність і непрозорість правил гри відштовхує інвесторів більше, ніж сам по собі податок. А надто зважаючи на те, що на тлі загалом високих ризиків інвестицій в Україну інвестори приходять тільки тоді, коли очікують на достатньо великі прибутки, з яких вони очікували б сплачувати також і вагомий податок. Тож у разі, якщо ці інвестиції є економічно ефективними, нічого поганого такі інвестори на собі не відчують.

Також можна часто чути заперечення що, мовляв, виробниче підприємство буде змушене сплачувати податок на майно, а, наприклад, ІТ-компанія, чи новостворене підприємство без майна, платитиме його тільки коли виводитиме капітал. Але, якщо подивитися з іншого боку, то це і є стимулювання інновацій та постіндустріальних галузей, тільки не вибірково-корупційне, а рівне до всіх. За рахунок того, що "старі" галузі та підприємства почнуть нести справедливу частку податкового тягаря (від якого їх офіційно чи фактично звільняли протягом усіх років незалежності) "молоді" - ті, що мають годувати Україну у майбутньому – отримують можливість прискорено зростати.

Звісно, це навряд чи сподобається тим представникам великого бізнесу, які і надалі бажають залишатися "олігархами", використовувати на власну користь формальні та неформальні привілеї для збагачення, замість вдалого управління бізнесом. Але треба робити вибір: неефективний менеджмент та жага до збагачення конкретних осіб як якір тягнуть економіку на дно. "Косметичні реформи", які намагаються "продати" нам політики, майже ніколи не зачіпають інтересів олігархів, а отже, не здатні вивести країну зі стану вічної політичної та економічної кризи. Шлях розвитку – це шлях радикальних економічних та адміністративних реформ.

Стислий порівняльний аналіз різних моделей податку на прибуток тут.  

 
 
 вгору