Колонки Вячеслав Черкашин

експерт з податкової та митної політики Реанімаційного Пакету Реформ
  576

Податкову реформу потрібно не імітувати, а проводити

Тема податкової реформи в Україні, на жаль, не втрачає своєї актуальності. За більш ніж два роки після Революції Гідності здобутки у цьому напрямку можна порахувати на пальцях однієї руки, при тому, що бізнес й надалі відчуває тиск з боку податкової, тіньовий сектор економіки продовжує збільшуватися і сама реформа стає просто необхідною для того, щоб вийти з затягнутої економічної рецесії.

Влада і бізнес – хто кого?

Україна сьогодні живе у стані конфлікту. Конфлікту, тривалістю в два десятки років. Конфлікту, в якому не можна почути пострілів чи побачити розбиті артилерією будинки. В нашій країні триває війна між владою та громадянами, в якій кожен бореться за краще місце під сонцем. Йдеться про так звану «гру з нульовою сумою», яка полягає у тому, що один умовний гравець (влада, підприємець чи фізична особа) виграє лише за умови програшу іншого. Відносини між державою та громадянами в суспільстві базуються саме на цих принципах і проявляються майже в усіх сферах життя: від дорожнього руху до проведення приватизації великих державних підприємств. Особливо яскраво ця ситуація проявляється у сфері оподаткування. Кожен з «гравців» (держава в особі ДФС та платник податку) намагається перемогти за рахунок програшу «суперника». Мета держави – отримати максимальні податкові надходження, а мета платників податків – ухилитись від оподаткування. Крім цього, в даній ситуації існує й «третя сила» – ДФС, працівники якої намагаються отримати корупційний дохід, керуючих дискреційними положеннями законодавства.

Наслідком даної ситуації є занепад фундаментальних основ суспільства, таких як верховенство права, адже платники податків як «гравці» розуміють, що порушення закону – єдиний спосіб виграти. Це призводить до зародження хаосу, розвитку таких явищ як рейдерство та інших способів посягання на приватну власність, а також заохочує подальший розвиток корупції. ДФС у зі свого боку лише заохочує такий розвиток подій, і навіть більше – будучи представницьким органом держави, відіграє вирішальну роль у прийнятті підприємством рішення піти у «тінь».

Імітація реформи Державної фіскальної служби

Сьогодні навіть найбільш сприятлива з точки зору ставок та бази податкова реформа не здатна буде принести адекватного результату у вигляді підвищення інвестиційної привабливості економіки, якщо в ній не передбачено реформування фіскальної служби. ДФС у тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, є корумпованою державною структурою з одним із найбільших штатів та державними видатками на утримання. Так як основною метою діяльності фіскалів, окрім наповнення бюджету, є ще й отримання корупційної ренти, вони зацікавлені у створенні якомога більш суперечливих та неоднозначних правил гри, вирішальне слово у яких завжди залишається за ними. Таку стратегію вдається досить вдало виконувати, адже ДФС часто зловживає правом трактувати законодавчі акти.

Вже три роки тривають постійні спроби реформувати службу, але вони зазвичай закінчуються заявами про чергове скорочення штату. При цьому, функції ДФС не скорочуються. Як наслідок, працівники відомства втрачають мотивацію працювати ефективно (адже напевне знають, що працювати їм залишилось недовго), а після проведення скорочень ефективність діяльності деяких підрозділів в рази падає. Деякі департаменти, обтяжені бюрократичними процедурами, не знаходять ані часу, ані ресурсів на виконання основних функцій. В той же час, наприклад, існують окремі підрозділи, зайняті винятково обміном інформацією (як всередині ДФС, так і з іншими відомствами та державами). Даний обмін відбувається лише у паперовій формі, що передбачає залучення додаткового персоналу, зайнятого реєстрацією кореспонденції та її доставкою. Впровадження системи електронного обміну інформацією могло б не лише скоротити видатки на утримання персоналу, закупівлю офісного знаряддя, паперу тощо, але й зробити роботу всієї ДФС набагато більш мобільною, ефективною та швидшою.

Наразі єдиним мотивом проваджувати реформу ДФС є наполягання зовнішніх кредиторів, таких як МВФ. Проте, даний варіант реформи виходить не з позицій покращення умов ведення бізнесу, а з позицій покриття бюджетних розривів. Так, МВФ пропонує зробити більш жорстким податковий аудит; створити новий департамент у структурі ДФС для швидкого вирішення податкових спорів (і підпорядкувати його персонально голові служби); відмінити мораторій на перевірки малого та середнього бізнесу; надати додаткові права податківцям стосовно розкриття банківських таємниць тощо. Таким чином, основною метою такої реформи є закріплення за службою додаткових інструментів тиску, які вона змогла б у подальшому використовувати для забезпечення належного рівня податкових надходжень. В умовах «гри з нульовою сумою» це означає подальше зростання неофіційного сектору економіки та, відповідно, наступне падіння податкових надходжень до бюджету. 

Що робити?

Ефективна реформа ДФС має бути покликана насамперед на зміну статусу відносин між державою та платниками податків. Відновлення довіри до служби, як і до держави в цілому, можливе лише після переходу до так званої «гри з додатною сумою» (коли перемога одного відбувається за умови перемоги іншого).

Основні положення реформи ДФС мають включати:

– проведення ліберальної податкової реформи (ріст податкових надходжень повинен відбуватись за рахунок зростання економіки, а не податкового тиску);

– ліквідацію податкової міліції та створення нового правоохоронного органу з протидії фінансовим злочинам (без права проведення перевірок бізнесу);

– наділення ДФС винятково сервісними функціями та об’єднання її з Державною аудиторською службою України;

– запровадження чотирирівневої структури ДФС (Центральний апарат, офіс обслуговування великих платників, обласний та районний рівні);

– позбавлення ДФС будь-якої законодавчої ініціативи та надання права трактувати та писати законодавство Міністерству фінансів;

– проведення «розумного» скорочення персоналу у відповідності зі скороченням функцій та бюрократичних процедур з подальшим підвищенням заробітної плати працівникам.

Усе це сприятиме припиненню неоголошеної війни між державою та бізнесом і переходу від авторитарно-каральної податкової політики до філософії мирного співіснування. У подальшому переоцінка відносин між платниками податків та державою переросте й у інші сфери суспільного життя, забезпечивши відновлення довіри до державних інститутів та верховенства права. Зрештою, ми всі маємо спільну мету – процвітаючу країну з високими стандартами життя, тому й працювати над її досягненням маємо разом.

 
 
 вгору