Колонки Ірина Мокрицька

Журналіст Реанімаційного Пакету Реформ
  75

"Перехід на державне фінансування партій займе дві виборчі кампанії", - чеський експерт Віт Шимраль

Питання про державне фінансування політичних партій зараз, як ніколи, гостро стоїть перед українським суспільством. Ще у жовтні 2015 року Верховна Рада таки прийняла законопроект, який передбачає фінансування з держбюджету політичних партій, що подолали 5% бар'єр на парламентських виборах. Таким чином уже з 1 липня 2016 року цей закон має запрацювати. Однак є декілька але, починаючи від того, що в самому законі є норми з відсиланням на тих, хто і що повинен зробити, аби весь цей механізм привести в дію, закінчуючи тим, що саме суспільство в своїй більшості не готове змиритися з тим фактом, що вони платитимуть зі своєї кишені за існування цих політсил.

Цей закон викликав чимало суперечок між прогресивними людьми і представниками "закостенілої системи". Але що собою являє державне фінансування у Європі і які його реальні шанси реалізації в Україні? Відповіді на ці запитання дав чеський експерт з фінансування партій, політолог та історик Віт Шимраль (PhD).

- Наскільки доречно в Україні утримувати партії за рахунок державних коштів в той час, коли основна маса громадян перебуває за межею бідності?

- Державне фінансування партій є найбільш розповсюдженою практикою не тільки у Європі, але й у всьому світі. Навіть в африканських країнах, де справи йдуть гірше, ніж в Україні, гроші для політичних партій виділяють із державної казни. Як не крути, а політичним силам необхідні гроші для існування. Ну і звісно, слід дотримуватися балансу. Держава повинна дати достатньо коштів на передвиборну кампанію і на певні повсякденні витрати, але при цьому вона не повинна виділяти їм занадто багато, аби вони не "проїдали" гроші громадян. А якщо ще додати відомий для загалу та прозорий канал фінансування, існує вірогідність того, що політичні партії не будуть виконувати вказівки олігархів, навіть більше, матимуть змогу їм протистояти.

- Чи можливо в умовах державного фінансування партій завести політичним силам чорну бухгалтерію? Яка вірогідність, що олігархи взагалі не матимуть впливу на їхнє функціонування?

- Для того, щоб регулювати ці два процеси необхідно прийняти досить потужну нормативно-правову базу. До цього треба поставитися дуже відповідально. Регулювати та контролювати треба не тільки політичні партії, але й інших дійових осіб, які так чи інакше залучаються до передвиборчих кампаній, аби "допомогти" перемогти та й узагалі існувати на політичній арені. Я вважаю, що все зводиться до прискіпливого контролю за громадськими коштами, щоб вони, до прикладу, не потрапляли до одних і тих самих рук.

- Які власне органи (державні чи недержавні) треба створити, аби наглядати і контролювати за фінансуванням політичних партій?

- Такий контроль повинен мати три складові. По-перше, це незалежні державні організації з незалежним власним бюджетом. Тут дуже важливо, щоб їхній бюджет прописувався окремою главою у бюджеті країни, ну і персонал відомства має бути неполітизованим. По-друге, недержавні громадські організації, які спеціалізуються на антикорупції. Через свої знання та поради, вони повинні давати консультації чи рекомендації народу. По-третє, найголовніша складова – це власне і народ, електорат, який прийде і віддасть свій голос за ту чи інші партію. Виборці повинні мати можливість перевірити в Інтернеті звідкіля та чи інша партія отримує свої кошти.

- Чи усуває державне фінансування партій корупційну складову, а найголовніше "купування місць" у виборчому списку?

- Найбільш ефективний механізм боротьби з корупцією – змінити електоральну систему. Списки тих, кого обираємо, мають бути напіввідкритими. Наприклад, встановити поріг, щоб виборець мав змогу проголосувати за того, хто йому подобається. І якщо цей кандидат набере більше голосів, він просунеться у цьому списку на кілька щаблів вище. Це найбільш розповсюджена практика.

шимраль

Віт Шимраль обговорює з експертами Реанімаційного Пакету Реформ процес переходу України на фінансування партій з держбюджету

- Але все ж таки в Україні досить високий відсоток байдужих і втомлених громадян. Яким чином вплинути на них або чи існують якісь ефективні механізми їхнього залучення до виборів та й до процесу контролю за діяльністю партій? Якщо так, то хто це повинен робити?

- Такі громадяни є не лише в Україні. Громаду треба залучати і тут величезну роль грають недержавні установи. Саме вони повинні ставити одним із своїх пріоритетних завдань – виїжджати у глибинку та організувати власні семінари, дискусії, обговорення. Людей потрібно постійно навчати, інформувати про те, що відбувається. Так, це довготривалий процес, але цим треба займатися. А щодо тих, хто повинен це робити. То це люди, які представляють різні класи суспільства, бо вони говорять зі своїми рідними і можуть пояснити їм речі зрозумілою мовою. Але не треба нехтувати публічними особами, представниками медіа чи навіть селебритіс.

- Скільки часу може зайняти процес переходу на державне фінансування в Україні?

- Це період десь близько двох виборчих кампаній, точно не менше. Перші вибори будуть схожі більше на випробування. При цьому слід уважно моніторити цей процес, аби подивитися, які нові партії будуть включатися в систему фінансування. Перед наступним виборами ви вже знатимете краще, як механізм працює і які є мінуси у його функціонуванні. Однак, ніколи не треба зупинятися, відкидати цей процес, бо перехід не відбувся з першого разу. Також варто одразу "залатати" найбільш видні "діри" у законодавстві. Зрозумійте, не існує законів, які б стовідсотково забезпечували прозорі вибори. Перед кожними виборами вносять якісь зміни завжди.

- В Україні досить висока політична строкатість. У такій ситуації, як держава повинна виділяти гроші на політичні партії?

- Деякі країни практикують виділяти гроші більшості політичних партій, які подолали певний відсотковий бар’єр. Але, я вважаю, що найкращий метод – покласти край такій різноманітності, зокрема підвищити вимоги і стандарти якості до кожної політсили.

- Ви вже приблизно ознайомлені з досвідом України у виборчій системі. Чого нам бракує, щоб запустити механізм державного фінансування політичних партій, та які рекомендації ви дали б для подальшої роботи?

- Найбільш потрібна технологія – це відкриті дані, завдяки яким можна вести боротьбу з корупцією. Прозорість та відкритість всіх даних, що стосуються політичних партій. Крім цього, бажані та потрібні ті закони, які могли б забезпечити контроль за тим, які партії витрачають кошти. Ваша країна і так дуже багато працює над такими законами, зокрема уже ви запустили декларування статків. Зрозумійте, політики трохи схожі на дітей. Як тільки ти не звертаєш уваги на них, вони починають поводитися погано. Тому тримайтеся обраного шляху. На все потрібен час. Через 3-4 роки радикальних змін не буде. Розвинені країни Європи стикаються з такими ж проблемами, у них це відбувається тонко і завуальовано, наприклад, останні вибори в Австрії. У Відні, під час передвиборної кампанії тарифи на комунальні послуги знизили на 60%. При тому, що Відень - одне з найдорожчих міст світу. Просувайте реформи.

- Чи є у Європі країни зі схожою ситуацією, як в Україні?

- Безперечно. Це країни післякомуністичного режиму. У Чехії ситуація краща лише тим, що ми знаходимося не так близько до Росії. Але вже зараз відбувається погіршення ситуації в Польщі та Угорщині. Навіть після 25 років незалежності наша демократія далеко не ідеальна. Лідери громадських рухів повинні бути впевнені у тому, що роблять. Більше того, вони повинні показувати цю впевненість громаді. В жодному разі не потрібно просувати зміни радикальним шляхом. Тільки через пояснення, через комунікацію.

- Як бажано було б нараховувати гроші з держбюджету для партій і на що вони будуть їх витрачати?

- Рішення стосовно суми, яка виділяється партії, має великою мірою залежати від того, скільки на ринку коштує та чи інша передвиборна кампанія. Цих грошей має вистачати, аби розповсюджувати інформацію про передвиборну програму. Всі інші витрати – можливі, але не суттєві та повинні бути обмеженими. За великим рахунком це просто політичні рішення. У Чехії ми виділяємо субсидії на ті партії, які мають свої мандати у регіональному окрузі. У Польщі, гроші виділяють партіям, які є лише у Сеймі. Всіма іншими партіями вони не дуже опікуються. Я вважаю, що це було б дуже правильно і для України виділяти гроші з держбюджету і для регіональних представництв.

- Як ви вважаєте, враховуючи політичні та економічні негаразди в Україні, чи є у нас реальний шанс перейти на державне фінансування політичних партій?

- Шанси є. Якщо ви залишитися самі, без всіляких впливів із-за кордону. У вас є можливість дуже швидко з цим впоратися, бо у вас досить непогано функціонує громадський сектор. Вони повинні і далі тиснути та контролювати політиків, а можуть також вести дипломатичні розмови з європейськими бюрократами, оскільки вони незаангажовані, без політичних масок, які є в політиків. Для них представники недержавних організацій викликають більшу довіру та повагу. Не бійтеся налагоджувати комунікацію.

 
 
 вгору